ФотоКлюмба

Україна, як (певно) будь-яка країна, багата на цікаві і мальовничі місця. Треба то лиш віднайти…

Ідея цієї поїздки зародилась в нашій компанії давненько. Пішло все з сайту, який є одним з проектів нашої Компанії, а саме http://www.uaweekend.com. Тут ми нарили цікаву для нас мандрівку http://www.uaweekend.com/report/51 і вирішили, що обов’язково мусимо туди потрапити.

Отже, каньйони в с. Буки, Черкаська область.

Поїхали?

Як все починалось:

Марта, Юля, Женя і я, вибравши, на наш погляд, хорошу днину зібралися в дорогу. Все почалося ще в дорозі. За 30 км. до цілі розпочався проливний дощ. Дорогу вирішили питати в місцевих. Чесно кажучи вони нас здивували. Веселий мужичок взагалі пожав плечима і сказав, що про ніякі каньйони не чув ніколи, а молоді дивно посміхнувшись вказали дорогу.

Проїхавши міст над річечкою зупинились і вийшли поглянути на очікувану красу. І ось, що ми побичили перед очима!

Таку собі річечку, яка протікає між каменюками.

Чесно кажучи, настрій у всіх явно помінявся. Втішала лише наявність термосів з кавою і чаєм, та фляга з коньячком :) Але діватись було нікуди і здаватись ніхто не збирався. Ми направились досліджувати місцину.

Я звичайно не дуже був розстроений бо люблю в таку погоду фотографувати. А місця там красиві :)

А Марта в цей час більше мабуть полювала за мною. Мусив відстрілюватись.

Пройшовши з 300-400 метрів вниз по течії ми таки побачили заради чого сюди варто було їхати. Річка протікає в ущелині шириною метрів з 30, а скелі піднімаються над рівнем ріки на метрів 15. Кажуть на весні ріка бурлить і більш повноводна. В літку вода доволі спокійна. Де не де росте лотос. Воду місцями вкриває ряска.

Треба було щось вирішувати з подальшим облаштуванням і підготовкою місця для палатки. з місцем розібрались, а от з дровами якось тут туго. Вирішили з”їздити на заправку. На нас там подививлись зі здивуванням і порадили звернутись до дідуся через дорогу, але не казати що вони нас туди направили :)))

Дідусь був радий нас бачити і напакував повний багажник дров. Як виявилось вони на нас чекали цілих 5 років. Дрова відмінні!!! Дідусю, – Вам привіт і подяка!!!

Запаслись ми дровами і поїхали ставити намет.

Не повірили своїм очам, коли побачили скільки за цей час там назбиралось народу. Це щось. Майже як на “Міністерці” (в м.Києві) або на “Кар”єрі” (у Львові) у вихідний день….. Радості нашій не було меж :( Але менше з тим.

Вечір був не забутнім. Шашличі вдалися на славу. Печена картопля з сальцем танула в роті. І все це під пісні Квітки Цісик. Нагадалися Карпати і щось защиміло у серці :)

Зранку ми знову пішли милуватися краєвидами, на щастя, погода цьому сприяла – на небі ні хмаринки, сонечко попікає, а ти лежиш на великому камені посеред річки, довкола тебе височіють гранітні брили, тиша і спокій – про яке повернення в шумний Київ може йти мова!

Виявляється в цих краях в 1929р. була запущена одна з перших гідроелектростанцій, руїни якої залишилися і сьогодні.

Зустрів я тут і Царівну Жабу :)))

На останок одна панорамка з цифри.

Ось так!

Tags: Україна, фото-подорожі