Жов 16 2013

Печерні міста Криму

Category: Українаadmin @ 17:06


На внутрішній гряді Кримських гір у південно -західній частині кримського півострова розташовано 14 печерних міст. Кримським горам в цьому місці притаманні обривисті південні схили і пологі північні. Гори в цій частині півострова мають рівне плато. Стрімкі скелі роблять підступи до плато неприступними. В давнину люди використовували такі гори для створення фортець, зміцнюючи стінами лише доступні місця.

Сьогодні буде розповідь про кілька добре збережених найдавніших печерних міст Криму.


Фотографії і текст Sam Namos

Приїхавши на електричці з Севастополя в Бахчисарай, сідаємо на автобус, наступний до селища Старосілля. Це крайня точка, куди можна доїхати на транспорті. Вгору по ущелині піднімається пішохідна дорога до Сатро – Успенський печерний монастирю:

Місце коштує уваги. Прямо в стрімкому зрізі скелі видовбані гроти, в яких розміщуються келії ченців:

Свято- Успенський печерний чоловічий монастир заснований візантійськими ченцями – иконопочитателями не пізніше VIII століття. Розташований в урочищі Маріам – Дере ( Ущелина Марії) поблизу Бахчисарая. Під час Першої оборони Севастополя в Кримській війні в 1854-1855 роки в келіях, будинку прочан і інших будівлях монастиря розміщувався госпіталь. Померлих від ран ховали на монастирському кладовищі. У 1921 році монастир був закритий радянською владою.

Після переселення з Криму в інші регіони СРСР у 1941 році німців, вірмен, болгар, греків, а в 1944 році – кримських татар, на території монастиря на десятки років розмістився психоневрологічний диспансер. У 1993 році повернений Українській православній церкві. Відновлено три з п’яти монастирських храмів, келійні корпусу, будинок настоятеля і дзвіниця.

На дні ущелини зараз ведуться будівельні роботи з розширення монастирського комплексу.

Усередині пофотографувати не вийшло тому на нас з ходу накинулися настоятелі переконуючи, що фотографувати на території монастиря заборонив ще сам владика…

Обходимо всі доступні до перегляду приміщення і прямуємо вище по дорозі, до печерного міста – фортеці Чуфут – Кале:

По дорозі нашій увазі попадається непоказний інформаційний покажчик, який говорить про грандіозну знахідку 21 століття:

Знахідка виявилася древнім 45- метровим осадовим колодязем фортеці Чуфут – кале:

Споруда представляє з себе шахту з підходящої під ухилом 120 – метрової штольнею. Обсяги робіт для того часу колосальні:

Розвилка. Штольня праворуч затоплена і через десяток метрів впирається в глухий кут:

Штольня ліворуч виходить в шахту з йде спіраллю вниз сходами, видовбаної прямо в скелі:

У самому низу, за задумом творців, накопичувалася, а потім забиралася чистісінька вода:

Зверху шахта колодязя має вихід на поверхню:

Із землі це виглядає так:

Неподалік, біля підніжжя фортеці Чуфут -кале, розташований ще один, набагато скромніший за масштабами, артезіанський колодязь. Раніше він також розташовувався в товщі породи, але чи то шматок породи відвалився, чи то археологи прорубали стіну, і зараз він представляє з себе розріз прям біля підніжжя фортеці:

Настав час заглянути всередину самої фортеці. Всередину ведуть двоє воріт: Кіюк -Капу ( на сході) і Кучук- капу (на південному заході). З інших боків фортеця практично неприступна. Однак ми зі спортивного інтересу вирішили залізти по стіні, трохи північніше воріт Кіюк -Капу, де є слабке місце. Видертися можна володіючи мінімальними навичками альпінізму. До речі, вхід на територію фортеці платний.

Ворота Кіюк -Капу:

Невелика довідка:

Чуфут -Кале – середньовічне місто -фортеця розташований в 2,5 км від Бахчисарая. Колись фортеця була столицею Кримського ханства. Назва перекладається з кримськотатарської мови як « єврейська фортеця», тому що татари вважали живуть там караїмів євреями через схожість їх релігії з іудаїзмом.

Місто виникло приблизно в V столітті як укріплене поселення на кордоні візантійських володінь. Починаючи з XIV століття в місті і стали селитися караїми, які до моменту утворення Кримського ханства становили вже більшу частину населення міста. Чуфут -Кале так і залишився головним центром караїмів Криму до середини XIX століття, але поступово спорожнів – жителі переселилися з маловодного плато в більш зручні для життя місця.

Дивитися всередині фортеці майже не на що. Велика частина простору покрита заростями. По центру території проходить старовинна кам’яна дорога з вибитою колією від возів.

З південно -західного боку розташований невеликий комплекс господарських печер і декілька споруд. Велика і Мала кенаси ( молитовний будинок караїмів):

Ворота Кучут -Капу ( Південний вхід):

Комплекс господарських печер:

Колишня багата садиба з системою підземних приміщень Чауш – Кобасью ( «Печери начальника») в північній частині фортеці:

На підході до спуску в грот, я почув прекрасну мелодію скрипки, доносилася з під землі:

Усередині грав скрипаль. Як тільки я захотів його сфотографувати, він негайно втік у бік На кадрі залишився його чохол. Акустика тут просто неймовірна ! Якби не скрипаль, я б сам там покричав:

Сусідня кімната:

У цій же частині фортеці розташована оглядова площадка. Звідси відкривається приголомшливий вид на балку Біюк – Ашлама – Дере і гору Беш -Кош. Клікабельно, 1498 Практично весь простір в деревах, за верхівками який практично нічого не видно, а супутникова прив’язка на телефоні то й справа промахується на непристойне відстань. Пора б мені обзавестися справжнім gps – навігатором.

До півночі ми таки опинилися на вершині плато. Підйом на гору до речі не з приємних. Ухил дуже різкий і стежка то й справа сиплеться під ногами:

Невелика довідка:

Печерне місто Тепе- Керман існував в період з VI по XIV століття і найбільшого розквіту досяг у XII -XIII століттях. Особливістю Тепе- Кермена є найбільша, порівняно з іншими печерними містами, концентрація печер. На площі близько 1 га їх налічується більше 250. Основна частина міста знаходилася на вершині плато ( 540 метрів над рівнем моря).

Переважна кількість внутріскальних споруд тут ( близько 85 %) використовувалося для господарських потреб. З них близько 88%, або 170-180 приміщень, були хлівами для тварин. Інша частина господарських приміщень представляла підвали садиб, цистерни для зберігання води. Негосподарські печери використовувалися для житла і поховання.

У багатьох печерах присутній отвір у стелі (скоріш за все для димовидалення). Гуляючи по плато варто бути гранично обережним. Багато хто з таких отворів майже не помітні серед заростей:

Один з найбільш примітних гротів печерного комплексу – «Церква з баптистерієм» ( Церква з хрестильної). Розташований на північно-східному краю плато:

Загибель міста прив’язують за деякими версіями до набігу золотоординського беклярібек Ногая в 1299 році.

Стоянку було вирішено влаштувати на так званому « Зубі дракона» прямо в одному з гротів тому все плато продувається неслабим вітром. Місце виявилося дуже затишним, і ми душевно відзначили останню ніч нашого тріпу в Криму невеликим багаттям:

Написати коментар

Ви повинні увійти, щоб залишати коментарі. Вхід.